Контроль в навчанні

Зміст

Вступ

1. Мiсце i роль аналiзу й оцiнки знань, умінь та навичок учнiв у системі навчального процесу.

2. Види контролю знань, умінь i навичок учнiв.

3. Методи контролю знань, умінь та навичок.

4. Правила i техніка контролю успiшностi навчальної дiяльностi.

Висновки

Лiтература.

Вступ

Корінне поліпшення якості підготовки спеціалістів може бути забезпечене не тільки суттєвим удосконаленням методів навчання, але і надійним зворотнім зв’язком, який реалізується через навчальну, творчу та практичну діяльність студентів. Контроль цієї діяльності, тобто контроль якості результатів навчання – одна з важливих проблем методичного характеру.

Саме тому посилення уваги до проблеми контролю занять викликане не тільки бажанням визначити ступінь підготовленості студентів, рівень якості викладання, але і потребою удосконалити всю систему навчання.

Аналiз i оцiнка знань, умінь та навичок учнiв (контроль за навчанням) - невiд'ємний структурний компонент навчального процесу. Виходячи з логiки процесу навчання, він є, з одного боку, завершальним компонентом оволодiння певним змiстов­ним блоком, а з другого - своєрiдною сполучною ланкою в системi навчальної дiяльностi особистостi.

В даній роботі розглянуто питання контролю і оцінки знань в ході навчального процесу.

1. Мiсце i роль аналiзу й оцiнки знань, умінь та навичок учнiв у системi навчального процесу

Система аналiзу й оцiнки знань, умінь та навичок учнiв пе­редбачає виконання таких основних функцiй: навчальної, сти­мулюючої, виховної, дiагностичної (рис. 1).

Рис. 2.30. Функцiї аналiзу й оцiнки

Навчальна функцiя полягає, у забезпеченнi зворотного зв'язку як передумови пiдтримання дiєвостi й ефективностi процесу навчання. У ньому беруть участь два суб'екти: учитель й учнi. Тому система навчання може функцiонувати ефективно лише за умов дiї прямого i зворотного зв'язкiв. У процесi на­вчання добре проглядається, в основному, прямий зв'язок (учи­тель знає, який обсяг знань має сприйняти й усвiдомити учень), а складно, епiзодично налагоджується зворотний зв'язок (який обсяг знань, умінь i навичок i як засвоїв кожний учень) (рис. 2).

Прямий зв'язок

3воротний зв'язок

Рис. 2. 3в'язки мiж викладачем i учнями

Дiагностuчна функцiя аналiзу й оцiнки знань, умінь та на­вичок передбачає виявлення прогалин у знаннях учнiв, процес учiння має форму концентричної спiралi. Якщо на нижчих рiвнях учiння трапилися прогалини, то буде порушена закономiрнiсть спiралеподiбної структури учiння. Тому так важливо своєчасно виявити прогалини, усунути їх i лише потiм рухатися вперед.

Стuмулююча функцiя аналiзу й оцiнки навчальної дiяль­ностi учнiв зумовлюється психологiчними особливостями лю­дини, що проявляється у бажаннi кожної особистостi отримати оцiнку результатiв певної дiяльностi, зокрема навчальної. Це викликано ще й тим, що у процесi навчання студенти і школярі щоразу пiзнають новi явища i процеси. Через недостатнiй рівень соцi­ального розвитку та самооцiнки учням важко об'єктивно оцi­нити рівень i якiсть оволодiння знаннями, вмiннями та навич­ками. Учитель своїми дiями i має допомогти учням усвiдомити якiсть i результативнiсть навчальної працi, що психологiчно стимулюватиме школярiв до активної пiзнавальної дiяльностi.

Виховна функцiя полягає у впливi аналiзу й оцiнки навчаль­ної дiяльностi на формування в учнiв ряду соцiально-психоло­гiчних якостей: органiзованостi, дисциплiнованостi, вiдповiдальностi, сумлiнностi, працьовитостi, дбайливостi, охайностi, напо­легливостi та iн.

Процес аналiзу й оцiнки навчальної дiяльностi учнiв має спи­ратися на вимоги принципiв систематичностi, об'єктивностi, диференцiйованостi й урахування iндивiдуальних особливостей учнiв, гласностi, єдностi вимог, доброзичливостi. Використовую­чи оцiнку, учитель має володiти педагогiчним тактом, мати ви­сокий рівень педагогiчної культури. Адже "найголовнiше за­охочення, - зауважував В.О. Сухомлинський, - i найсильнiше (та не завжди дiє) покарання в педагогiчнiй працi - оцiнка. Це найгострiший інструмент, використання якого потребує ве­личезного вмiння i культури.

2. Види контролю знань, умінь i навичок учнiв

3алежно вiд дидактичної мети використовують piзнi види контролю за навчанням: попереднiй, побiжний, повторний, те­матичний, перiодичний, пiдсумковий, комплексний.

Попередній контроль має дiагностичний характер. Напере­доднi вивчення певної теми, засвоєння якої має ґрунтуватися на ранiше вивченому матерiалi, учитель має з'ясувати рiвень розумiння опорних знань, актуалiзувати їх, аби успiшно руха­тися вперед.

Побiжний контроль передбачає перевiрку якостi засвоєння знань у процесi вивчення конкретних тем.

Повторний контроль спрямований на створення умов для формування умінь i навичок. При цьому треба виходити з по­зиції, яку визначив ще К.Д. Ушинський: хорошi дидактики те й роблять, що без кiнця повторюють i кожен раз додають щось нове. Повторна перевірка якнайкраще сприяє переведенню знань з короткотермінової до довготривалої пам'ятi.

Тематuчний контроль пов'язаний iз перевiркою рiвня знань, умінь та навичок учнiв у межах певного роздiлу чи великої теми конкретної навчальної дисциплiни.

Перiодичний контроль має на меті встановити, яким обся­гам знань володiють учнi з тих або iнших проблем, орієнтую­чись на вимоги програм.

Пiдсумковий контроль має на меті з'ясувати рiвень засвоєн­ня учнями навчального матерiалу в кiнцi навчального року або по завершенню вивчення навчальної дисциплiни він прово­диться у формi залiкiв, екзаменiв.

Комnлексний контроль передбачає перевiрку рiвня засвоєн­ня знань, умiнь та навичок з кiлькох сумiжних дисциплiн, щозабезпечують комплексний пiдхiд до формування свiтогляду учнiв.

3. Методи контролю знань, yмiнь та навичок.

Основні методи контролю знань, умiнь i навичок учнiв:

· усна перевiрка, письмо­ва перевiрка,

· графiчна перевiрка,

· практична перевiрка,

· тестова

· перевiрка.

Дещо умовно до методiв перевiрки можна вiднести спостереження.

Усна перевірка поки що займає провiдне мiсце в школах та вищих навчальних закладах. Техніка усної перевiрки полягає в тому, що учитель пропонує учням певнi запитання, учнi ма­ють дати на них вiдповiдi, використовуючи усне мовлення. Цей метод сприяє розвитку в учнiв умiння мислити, грамотно ви­словлювати думки в логiчнiй послiдовностi, розвивати культуру усного мовлення. Використання цього методу вимагає вiд учи­теля значних зусиль i майстерностi, потрiбно: грамотно форму­лювати запитання, спонукаючи учнiв до активного мислення, будувати систему запитань у певнiй логiчнiй послiдовностi, уваж­но слухати вiдповiдi учнiв, враховувати iндивiдуальнi особли­востi школярiв. Проте цей метод не позбавлений недолiкiв: він призводить до неефективного використання часу на уроцi.

Письмова перевірка порiвняно з усною бiльш ефективна, ос­кiльки вci учнi класу отримують завдання для пiдготовки пись­мових вiдповiдей на них. Це сприяє пiдвищенню самостiйної пiзнавальної дiяльностi учнiв, формуванню культури писемно­го мовлення, ефективностi використання навчального часу.

Графiчна nepeвіркa спрямована, на виявлення вмiнь i нави­чок учнiв у процесi виконання рiзних видiв графiчних робiт з рiзних дисциплiн навчального плану. Це робота з контурними картами, побудова таблиць, схем, графiкiв, дiаграм та ін. Такий метод набув широкого використання у середнiх i особливо у старших класах, оскiльки спрямований на узагальнення знань, систематизацiю певних процесiв, технологiй. Все це сприяє пiдви­щенню самостiйностi учнiв у процесi учiння, оволодiння мето­дами навчальної дiяльностi.

Практична перевірка тісно пов'язана iз залученням учнiв до конкретної практичної дiяльностi, пiд час якої перевiряють­ся вмiння учнiв застосовувати знання на практицi, а також рiвень сформованостi вмiнь i навичок. Логiчно така перевiрка випли­ває iз сутності процесу пiзнання, в якому практика має спону­кальну i контролюючу роль.

Тестова nepeвірка швидко набуває свого поширення. Сутнiсть цього методу полягає у визначеннi завдань (запитань), до яких поданi альтернативнi вiдповiдi. Учень має обрати правильну вiдповiдь, аргументувати свiй вибiр. Можуть бути завдання для конструювання вiдповiдi. Тестова перевiрка може здiйснюва­тися машинним i безмашинним способом.

Основні положення щодо органiзації контролю за навчан­ням школярiв і студентів подано на рис. 3.

Рис. 3. 3ведена схема функцiй, вимог, видiв i методiв оцiнки навчальної дiяльностi.

4. Правила i тexнiкa контролю успiшноcтi навчальної дiяльностi

У процесi аналiзу й оцiнки навчальної дiяльностi варто до­тримуватися таких правил.

1. Пам'ятайте, що аналiз й оцiнка знань, умiнь та навичок учнiв - шлях забезпечення зворотного зв'язку у процесi на­вчання.

2. Дотримайтесь систематичностi в аналiзi й оцiнцi знань, умiнь i навичок учнiв.

3. Створюйте ситуацiю значимостi процесу перевiрки й оцiнки навчальної дiяльностi учнiв.

4. 3 повагою ставтесь до навчальної працi вихованцiв.

5. Не витрачайте часу на з'ясування в учнiв, що було задано додому?

6. Створюйте позитивний емоцiйний настрiй учнiв пiд час опитування.

7. Перевiряючи виконання учнями домашнього завдання, зосереджуйте увагу на результативностi цієї роботи за piвнем оволодiння новими знаниями, вмiннями i навичками.

8. Чiтко формулюйте запитання, яке спонукало б учнiв до активних мислительних дiй, витримуйте паузу, яка дає змогу всім учням зiбратися з думками; лише пiсля цього запрошуй­те конкретного учня для вiдповiдi.

9. Уважно слухайте вiдповiдь учнів, схвальним словом, жес­том i мiмiкою стимулюйте розумову активнiсть вихованцiв.

10. Не перебивайте монологiчну вiдповiдь учил; аналiз робiть пiсля закiнчення вiдповiдi.

11. Враховуйте iндивiдуальнi особливостi учнiв (повiльнiсть, темперамент, мовнi дефекти та ін.).

12. залучайте учнiв до перевiрки рiвня оволодiння знання­ми, виконання письмових робiт iнших учнiв класу.

13. Kopoткi вiдповiдi учнi можуть робити, не пiднiмаючись з мiсця.

14. Аналiзуйте якiсть вiдповiдi учнів, а не його особистiсть.

15. Пiсля завершения вiдповiдi робiть короткий аналiз, аргументовано й об'єктивно оцiнюйте.

16. Залишайте за учнями можливiсть повторно опрацювати навчальний матерiал, виконати навчальне завдання вiдповiдно до їх iндивiдуальних розумових можливостей.

17. Пiд час вiдповiдей учень може користуватися опорними схемами, iншими наочними матерiалами.

18. Забезпечуйте оптимальнi умови для всебiчної перевiрки знань, умінь i навичок учнiв за допомогою рiзноманiтних методiв.

Висновки

Отже, в даній роботі ми розглянули контроль як складову частину навчального процесу - місце і роль контролю у навчанні, його види, методи і правила проведення.

Проведення контролю є фактично завершальною стадією кожного етапу навчання, без контролю не можливо визначити ні якість знань студентів, ні якість праці викладачів.

Основні завдання контролю: виявити обсяг, глибину і якість сприйняття (засвоєння) матеріалу, що вивчається, визначити недоліки у знаннях і намітити шляхи їх усунення; виявити ступінь відповідальності студентів і ставлення їх до роботи, встановивши причини, які перешкоджають їх роботі; виявити рівень опанування навиків самостійної роботи і намітити шляхи і засоби їх розвитку; стимулювати інтерес студентів до предмета і їх активність у пізнанні.

Головне завдання контролю - допомогти студентам ор­ганізувати свою роботу, навчитись самостійно, відповідально і систематич­но вивчати усі навчальні предмети. Поточний контроль - це продовження навчальної діяльності педагога і педагогічного колективу, він пов’язаний з усіма видами навчальної роботи і має навчити студентів готуватись до пе­ревірки з першого дня занять і кожного дня, а не наприкінці семестру або навчального року. Звісно, що студенти у семестрі вивчають одно­часно до десяти предметів, і не усі викладачі ставлять до них однакові ви­моги. Тому важливою проблемою є рівномірність і об′єктивність контролю.

Лiтература

1. Амонашвили Ш.А. Воспитательная и образовательная фун­кция оценки учения школьником. - М.: Педагогика, 1984.

2. Дидактика современной школы / Под ред. В.А. Онищу­ка. - к: Рад. шк., 1987.

3. Сохор А.М., Яковлев Н.М. Методика и техника урока в школе. - М.: Просвещение, 1985.

4. Сухомлинський В.О. Сто порад учителевi / / Вибранi тво­ри: В 5 т. - Т. 2. - к: Рад. шк., 1976. - Поради 16, 17, 18.

5. Сухорський С.Ф. Система облiку успiшностi в школi. ­к: Рад. шк., 1968.

6. Шаталов В.Ф. Куда и как исчезли тройки. - М.: Про­свещение, 1980.

7. Сухомлиnськuй В.О. Вибранi твори: В 5 т. - Т. 3. - К.: Рад. ШК., 1977. - С. 167.

8. А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. Педагогіка: підручник. - К.: Знання-Прес, 2003. - 420 с.

9. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія: Підручник для студ., аспір. та молодих викладачів навч. закладів. – К.: Либідь, 1998. – 560 с.

10. Педагогика и психология высшей школы: Учеб. пособ. для студ. и аспирантов вузов / Под ред. С.И.Самыгина. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. – 544 с.