Аграрна криза—економічні кризи надвиробництва в сільському господарстві за умов падіння платоспроможного попиту населення та перевищення пропозиції с/г продукції на її попит на ринках збуту, що проявляється в зростанні нереалізованих надлишків сільгосптоварів, падінні цін, скороченні обсягів виробництва, розоренні дрібних і середніх виробників, масовому продажі с/г угідь. Часто наслідком аграрних криз було переселення жителів сіл до міста в пошуках роботи.
Аграрний переворот—зміни в сільському господарстві, основним змістом яких є встановлення капіталістичних виробничих відносин. Внаслідок аграрна революція в сільському господарстві відбувається перехід від натурального до товарного виробництва; дрібні селянські господарства ліквідуються, земля зосереджується у великих землевласників; запроваджується наймана праця.
Агротехніка – система прийомів вирощування сільськогосподарських культур, технологія рослинництва, застосування якої сприяло підвищенню продуктивності праці.
Алод - у германських племен та в ранньофеодальних державах Західної Європи – вільно відчужувана індивідуально-сімейна земельна власність.
Античне рабство – рабство, яке було характерне для суспільств з розвинутими товарно-грошовими відносинами, відрізняється більшою ступінню експлуатації раба (праця якого орієнтована на задоволення невизначених потреб ринку) і більшим юридичним закріпленням експропріації особи раба.
Асиміляція— засвоєння етнічною меншістю взірців і норм домінуючої культури з втратою своїх власних, тобто штучне (нав‘язане) злиття одного народу з іншим шляхом засвоєння (насадження) різним народам, що населяють одну територію, однієї мови, культури, звичаїв.
Банкрутство - фінансова неспроможність боржника. Неможливість сплатити боргові зобов'язання за браком коштів. Платіжна неспроможність, фінансовий крах. Юридична чи фізична особа оголошується банкрутом тоді, коли сума заборгованості, пред'явлена боржникові до сплати або несплаченої у строк, перевищує задокументовану вартість рухомого чи нерухомого майна. Б. може бути добровільним, пов'язаним із заявою до суду боржника; примусовим - при зверненні до суду кредиторів. Майно банкрута продається з аукціону або здається в оренду чи переходить в акціонерну власність.
Бронзовий вік: період, що охоплює кінець ІІІ тис. – І тис. до н. е. – Особливості: існування відтворюючого господарства, швидкий розвиток тваринництва і орного землеробства, виділення скотарських племен. Високий рівень громадського ремесла, особливо гончарного та бронзоливарного. Виникли місцеві центри металургії та обробки бронзи. Обмін був постійного та регіонального характеру. Обмінювалися мідь, бронза, золото, бурштин, фаянс, сіль.
Буржуазна революція--суспільно-економічний переворот з використанням більшою чи меншою мірою елементів насилля та примусу, під час яких повністю або частково знищувалися залишки старої, віджилої системи феодальних відносин, що базувалися на позаекономічному примусі та особистій залежності, й утверджувалися передові, прогресивні капіталістичні відносини на принципах юридичної свободи особи та економічного примусу.
Велика депресія— стан економіки , що характеризується різким падінням рівня виробництва, а потім тривалим застоєм економіки. Розпочалася у США(1929-1933), Чорний вівторок ( безпрецедентне падіння котирувань акцій )одна з найбільших біржових криз у США, яка і спричинила Велику депресію, протягом якої країною прокотилася хвиля банкрутств, що поховала тисячі великих підприємств і 659 банків; до 1933 року майже чверть населення США стали безробітними; ВНП за цей період скоротився майже удвічі. У США зникли гроші, водночас майже мільйонам американців треба було повертати кредити, взяті на купівлю акцій інвестиційних фондів
Великі географічні відкриття(кінець ХV – початку XVI ст.):
Ø Відкриття морського шляху з Європи в Індію через Атлантичний океан (Васко да Гама,1497-1498 рр.)
Ø Відкриття Америки (Колумб,1492р.)
Ø Перша навколосвітня подорож (Магеллан, 1519-1521рр.)
ВГВ мали важливе значення для господарства Західної Європи. Почалася перебудова європейських економічних відносин виникли зв’язки з найвіддаленішими областями, землями і народами різної матеріальної культури. Зовнішня торгівля у XVI – XVIII ст. досягла масштабів світової. Почалося формування світового ринку як складової частини індустріальної економіки.
Наслідки ВГВ
1) заснування колоніальної системи;
2) складення світового ринку;
3) революція цін
Вивіз капіталу – експортування капіталу з країни. В Англії капітал спрямовувався в Британську колоніальну імперію і слаборозвинені країни Латинської Америки.
Відтворююче господарство – форма господарської практики, що характеризувалося активним втручанням людини в природні процеси, яке виникло після доместикації людиною рослин і тварин при переході до штучної обробки ґрунту
Військово-інфляційна кон’юнктура— економічна політика, запроваджена урядом Японії з метою подолання економічної кризи, що передбачало введення ембарго на вивіз золота і відмову від золотого стандарту єн, проведення емісії паперових грошей, не забезпечених ні золотом, ні товарним еквівалентом, випущення державних боргових зобов’язань.
Вілла – у Стародавньому Римі – маєток середньої величини (25-60 га), орієнтований на інтенсивне землеробство, засноване на праці рабів; з ІІ ст. до н.е. - також назва розкішної міської садиби.
Внутрішня колонізація—експлуатація та пограбування, перелив економічних ресурсів з одних регіонів країни в інші. Одна з форм освоєння територій та асиміляції корінного населення країни, яка здійснювалась представниками переселенського капіталізму, пов’язана з розвитком цього процесу у США та Австралії.
Глобалізація—процес, що відображає фундаментальні перетворення сучасної світової економіки, які пов’язані з переходом від індустріального до постіндустріального суспільства. Проявляється у формуванні глобальної економіки, поглиблення процесів інтернаціоналізації, зростанні взаємозалежності національних держав, що зумовлено докорінними змінами міжнародної торгівлі товарами, послугами, прискоренням руху капіталів і створенням світових інформаційно-інноваційних мереж.
Глобальна економіка—економіка, яка формується в процесі глобалізації, має специфічні функції та специфічні інститути, що дає підстави стверджувати, світове господарство вже не є простою сумою національних господарств окремих країн, а перетворюється на єдиний цілісний господарський організм, поєднаний гігантською виробничо-збутовою та інформаційною мережею, глобальною фінансовою системою.
Грецька колонізація – утворення чисельних грецьких колоній на островах архіпелагу в Егейському морі, на південному узбережжі Італії, в Сицилії, Північній Африці, на берегах Мармурового та Чорного морів, які стали центрами торгівлі греків з варварами.
Господарський механізм – система основних форм, методів і важелів використання економічних законів, вирішення суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини й узгодження її інтересів з інтересами колективу, класу, суспільства.
Грюндерство – масове гарячкове організовування підприємств, акціонерних товариств, банків тощо, що супроводжується біржовими спекуляціями, нездоровим ажіотажем та махінаціями фінансових ділків. Було найпоширенішим у 50-70-х роках ХІХ ст.
Демонополізація --державна політика, спрямована на ліквідацію чи стримування, зниження рівня державної чи іншої монополії одного чи кількох виробників продукції, товарів, послуг, які домінують на ринках. Здійснюється на засадах державного антимонопольного законодавства. Державний антимонопольний комітет для підтримки процесів розукрупнення монопольних структур здійснює заходи, спрямовані на створення і підтримку конкуруючих організацій і сприяння розвиткові вільної конкуренції
Денаціоналізація – процес трансформації державної власності у приватну й колективні типи власності та їх різновиди. Здійснюється у зв’язку з надмірним одержавленням власності та економіки, бюрократичним характером управління державною власністю.
Держава– організація економічної, політичної, правової та ідеологічної влади в суспільстві, за допомогою якої забезпечується її цілісність і безпека, здійснюється виконання загальнолюдських та класових соціально-економічних функцій
Дзайбацу—холдингові компанії в Японії, які були держателями акцій закритих вертикальних концернів; монополії і кланові угруповування фінансової олігархії Японії до її поразки у Другій Світовій війні.
Еволюція – процес тривалих, поступових змін, що призводять до переходу на вищі стадії розвитку із успадкуванням попередніх елементів, у природі та суспільстві.
Економічна імперія— зосередження в руках держави основних засобів виробництва та фінансових ресурсів, і побудова економічної системи де панує держава. Характерною ознакою є панування на монополії . Існувала також в рамках колоніальної системи, коли економіка колонії залежала від економіки метрополії. Так називалася і велика монополія, яка здійснює контроль над цілою галуззю економіки.
Економічна криза – форма приведення структури та обсягів виробництва в капіталістичній економіці до певних потреб ринку, яка супроводжується спадом виробництва, наростанням безробіття, переходом на нові види продукції, її здешевлення і підготовкою економіки до нового циклу економічного зростання. В плановій економіці це супроводжувалося в тотальному дефіциті товарів і послуг, наявності великого незадоволення попиту підприємств і громадян.
Економічна трансформація – процес перетворення однієї економічної системи в іншу, що супроводжується відмиранням одних елементів, рис, властивостей і появою інших.
”Економічне чудо”— високі і стабільні темпи економічного розвиту. Німецьке ”економічне чудо” розпочалося в 1949 році, японське ”економічне чудо” в 1948 році.
Економічний Інститут – сукупність норм права в економічній сфері суспільних відносин;
Етнічний анклав—цей термін використовується для визначення певної території у поліетнічній країні, заселеної переважно представниками одного етносу. Етнічні анклави відзначаються певною замкненістю, відокремленістю від довколишнього середовища й самоорганізацією внутрішнього життя. Етнічні анклави утворюються у результаті переселенських рухів чи внаслідок поділу територій, що належали одній державі, між кількома державними утвореннями. Показовим прикладом етнічних анклавів є китайські, японські, корейські райони у великих містах Сполучених Штатів Америки.
Залізний вік-- період розвитку людства, що охоплював І тис. до н. е. – Особливості׃перехід до виробництва заліза. У Західній Європі він поділявся на два періоди: гальштадський (900 – 500 рр. до н. е.) і латенський (500р. до н. е. – початок нашої ери). Для першого характерними були співіснування бронзових і залізних знарядь праці. Перехід від мотики до сохи і плуга. У латенський період з’явилися залізні серпи, плужні лемеші, розвивалися ремесла, особливо ковальство, ювелірна справа, гончарство.
Імперіалізм—економічна система на вищій стадії капіталізму, яка базується на пануванні різних форм монополістичного капіталу (промислового, фінансового),її поєднанні з економічною силою держави, підкоренні інших форм капіталу та некапіталістичної власності, економічному територіальному поділах світу.2) Державна політика, спрямована на завоювання територій, колоній, або встановлення політичного й економічного контролю над іншими державами. Термін використовується для характеристики політики країн, що володіють колоніями або домінують над іншими країнами - незалежно від того, чи називають вони себе імперіями
Індустріалізація—процес створення великого машинного виробництва в народному господарстві або в окремих його галузях. Індустріалізація пов’язана безпосередньо з розвитком машинного базису виробництва взагалі та формуванням матеріально-технічної бази капіталізму зокрема.
Інтеграція—поступове зближення та об’єднання економічних суб’єктів у процесі їх взаємодії (взаємовпливу, взаємопроникнення, взаємозбагачення).
Історико-генетичний метод пізнання –???????
Економічна історія –окрема економічна дисципліна, що вивчає економічні системи країн світу у процесі у процесі історичного розвитку, властиві їм закони, закономірності та тенденції.
Історичний кругообіг –???????
”Казенний капіталізм” – економічнеявище, яке властиве для капіталістичних країн в яких переважають державно-капіталістичні монополії. Особливого розвитку отримав під час світових війнпідприємства у Японії, що створювалися за рахунок державного капіталу, --взірцеві фабрики та корабульні, що діяли як державні із залученням іноземних експертів для їхнього керівництва.
Капіталізм—економічна система, що базується на соціально-економічній відчуженості основної маси працівників від більшості об’єктів власності (передусім засобів виробництва), від економічної влади і самого процесу праці й підпорядковує собі інші форми некапітастичної власності—дрібнотоварну, кооперативну,-- формуючи цілісний процес розширеного капіталістичного відтворення.
Капіталістичне фермерство – тип господарювання великих фермерів,які вели господарство по-капіталістичному, з використанням більш досконалої агротехніки і найманої робочої сили, що потребувало значних вкладень капіталу.
Капіталістичний спосіб виробництва – єдність продуктивних сил і відносин капіталістичної власності (виробничих відносин) з властивими їм законами і суперечностями в їх діалектичній взаємодії, в результаті якої в процесі тривалої еволюції формується прогресивний спосіб виробництва.
Картель-- об’єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу та комерційну самостійність, домовляючись про частку кожного в загальному обсязі виробництва, ціни, ринку ,,збуту, обмінюються патентами на нову техніку тощо.
Клас – великі групи людей, які розрізняються за їх місцем в історично визначеній системі суспільного виробництва, за їхнім зв'язком (здебільшого закріпленим і оформленим у законах) із засобами виробництва, за їхньою роллю в суспільній організації праці та за способами одержання і розмірами тієї частки суспільного багатства, яка є в їхньому розпорядженні.
Кліометрика – суміжна історико-економічна дисципліна, що вивчає економічну історію за допомогою теоретичного економічного інструментарію, кількісних методів аналізу, статистичного моделювання, використання гіпотетичного моделювання альтернативних версій розвитку економіки у минулому. Як науковий напрям, К. склалася у післявоєнних працях західних економістів (У.Ростоу, Р.Голдсміта, С.Кузнеця, К.Ерроу, Д.Норта, Р.Фоуджела та ін.) на противагу традиційній описовій історії народного господарства
Кодекс чесної конкуренції – правила щодо обсягів виробництва, технологічних процесів, техніки безпеки і зайнятості,які були встановлені урядом Рузвельта в 1933році.
Колонат – форма виробничих відносин між великим землевласником і безпосереднім виробником – колоном, яка була поширена в Римській Імперії. При системі колонату велика земле власність ділилась на парцели – невеликі земельні наділи, які надавались землевласниками в оренду колонам, які поступово прикріплювались до землі. Поширення колонату викликане кризою рабовласницького господарства.
Колоніальна імперія – імперії, що почали народжуватися в добу Великих географічних відкриттів. За кілька сотень років Іспанія, Португалія, Англія, Голландія, Франція, Бельгія, Росія і Німеччина перетворили на колонії або сфери
впливу мало не весь світ.
На відміну від традиційних імперій, які складалися з більш-менш однакових за статусом провінцій, колоніальні імперії поділялися на метрополію і колонії. Власне, вираз «колоніальна імперія» є не досить точним. Точніше було б сказати так: держави з колоніями самі по собі імперіями не були, вони володіли колоніальними імперіями.
Комуна – колектив осіб , що об’єднуються для спільного життя на засадах спільності майна та праці; форма сільськогосподарського кооперування, за якої усуспільнюються всі засоби виробництва, а споживання та побутове обслуговування здійснюється на громадських засадах. Адміністративно-територіальна одиниця, громада.Найбільш відома Паризька комуна -Паризьке муніципальне правління 1789 - 1794, що було встановлено після взяття Бастилії і протрималося до падіння Робесп’єра в 1794, і Тимчасовий національний уряд 18 березня - травень 1871, сформований, коли Париж був оточений німцями під час Франко-прусської війни.
Комутація ренти– масове переведення феодалами закріпачених селян із панщини на натуральний, а згодом і грошовий оброк.
Конверсія— перепрофілювання підприємств військово-промислового комплексу на випуск цивільної продукції.1) У валютних операціях - зміна, перетворення, перерахунок однієї валюти (цінних паперів) на іншу за діючим валютним курсом. 2. Заміна раніше випущених державних позик новою, щоб продовжити строки кредиту.
Концентрація виробництва— дії, пов'язані з об'єднанням, з'єднанням, зосередженням (скупченням) великих виробничих підприємств в одному місці за певними виробничими ознаками з метою досягнення більших економічних результатів. На таких підприємствах зосереджується переважна більшість засобів виробництва, зайнятих трудових ресурсів, більші обсяги продукції. К.в. здійснюється у формах: розширення і реконструкції діючих підприємств, а також збільшення їх числа, модернізації, комбінації суміжних виробництв, диверсифікації виробництва тощо. К.в. дає можливість використовувати переваги великомасштабного виробництва щодо підвищення його ефективності, зниження собівартості продукції і забезпечення її конкурентоспроможності.
Концентрація сталого ( стійкого ) розвитку—концентрація, що обґрунтовує здатність постіндустріального світу до подальшого прогресу на основі використання власних ресурсів. За цією концепцією, необхідно і можливо здійснити послідовний перехід до такого розвитку, який забезпечуватиме збалансоване вирішення соціально-економічних завдань і проблем збереження сприятливого навколишнього середовища та природно-ресурсного потенціалу з метою задоволення основних життєвих потреб нинішніх і майбутніх поколінь.
Концерн—об’єднання підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, банків, науково-дослідних та навчальних центрів тощо зі спільною власністю і єдиним фінансовим контролем, метою якого є проведення спільної діяльності.
Кріпосна система – форма залежності селян: прикріплення їх до землі та підпорядкування адміністративній та судовій владі феодала. У Західній Європі (де у Середньовіччі у стані кріпосних перебували англійські вілани, каталонські ременси, французькі та італійські серви) елементи кріпосного права зникли у 16-18 ст. У Центральній та Східній Європі в цей же час поширилися суворі форми кріпосного права; кріпосне право було скасоване в ході буржуазних реформ кін. 18-19 ст. У Росії та Україні ц 17-18 ст. усе невільне населення перетворювалося у кріпосне селянство. Кріпосна система в Україні була скасована внаслідок проведення аграрних реформ 1848р. (Зх. Укр.) і 1861р.
Латифундія - великий земельний маєток у Стародавньому Римі, що виник внаслідок привласнення орендованих публічних земель та земель у дрібних землеробів за борги або скуповування землі за безцінь під час проскрипцій; великі землеволодіння магнатів, церкви і монастирів (зокрема, у Середньовіччі).
Ліберальні реформи ”Новий курс”—політика докорінних реформ у США протягом 1933-1040 рр., що ґрунтувалася на суттєвому посиленні впливу держави на регулюванні економічних і соціальних процесів.
Масове виробництво - тип організації виробництва, що характеризується безперервним виготовленням великої кількості однорідної продукції протягом тривалого часу при постійному повторенні виробничого процесу на всіх ділянках, лініях і робочих місцях
Маєток-сеньйорія – у період Високого Середньовіччя у Західній Європі – земельне володіння, що належало сеньйору. Була різною за розміром, ділилася на 2 частини: домен (у господарстві самого феодала) та утримання, що належало
Майстер – 1) фахівець у прикладній виробничій діяльності, ремеслі; Працівник цеху, який, згідно за статутом, повинен був виробляти продукцію лише відповідного розміру, виду, якості й кольору, користувався лише визначеною сировиною. Майстрам заборонялося виробляти більше продукції або робити її дешевшою, оскільки це загрожувало нормальній роботі інших майстрів. Цехи як організації самостійних дрібних майстрів допомагали їм захищати свої інтереси від феодалів, від конкуренції сільських ремісників і майстрів з інших міст. 2) людина, яка досягла високого рівня вмінь у певній справі, є знавцем її.
Мануфактура – (manus – рука, factura - виготовлення) – 1) форма капіталістичного промислового виробництва, що передувала великій машинній індустрії та ґрунтувалася на поділі праці й ремісничій техніці; 2)назва деяких текстильних підприємств в Україні та інших країнах; 3) друга стадія еволюції промисловості за капіталізму.
Масове виробництво –тип організації виробництва, що характеризується безперервним виготовленням великої кількості однорідної продукції протягом тривалого часу при постійному повторенні виробничого процесу на всіх ділянках, лініях і робочих місцях.
Мезоліт (середній кам’яний вік): період розвитку людства, що охоплює 12 – 8 тис. років до н. е.Особливості׃утвердилися сучасні післяльодовикові природно-кліматичні умови. Великі звірі вимерли. Люди були змушені харчуватися дрібними тваринами, птахами. Головні заняття праці – збиральництво, річкове збиральництво, полювання, рибальство. Зроблено перші спроби приручити диких тварин. Для мезоліту характерний високий рівень виготовлення мікролітів. З’явилися макроліти.
Меркантилізм – 1) одне з найбільших ранніх економічних учень політичної економії, згідно з яким головну роль в економіці, у створенні прибутку відіграє сфера обігу, а багатство нації – в грошах.;прибічники якого джерело багатства вбачають у торгівлі, а саме багатство ототожнюють із золотом та сріблом; 2) один з підходів міжнародної торгівлі, який активно застосовувався у ХV-ХVIII ст. і передбачав контроль міжнародної торгівлі та руху факторів для забезпечення "сприятливого торговельного балансу" (перевага експорту над імпортом), що приносило б платежі у золоті та сріблі. Збільшення вивозу товарів захищало вітчизняних товаровиробників від іноземних конкурентів.
Метрополія – 1) у Стародавній Греції - місто - (поліс), головне щодо заснованих ним поселень в інших землях. 2) назва держави, що володіє колоніями, центр колоніальної імперії.
Митні союзи—об’єднання держав з метою сприяння розвитку взаємної торгівлі країн-учасниць.
Міжнародна інтеграція – одна з форм об’єднання економік різноманітних країн на основі поділу праці та кооперації, введення єдиної валюти, єдиних митних правил ,квот ,єдиного законодавства.Одним із проявом є поява EC
Монополізація економіки - Виключне право на володіння будь-чим, або здійснення будь-яких заходів виробничої, господарської, комерційної, правової, адміністративної чи іншої діяльності, придбання (одержання) фізичною чи юридичною особою, яка може діяти від імені власника М. - держави, її органів, підприємницьких об'єднань, окремих фірм для забезпечення панівного становища на певному ринкові чи на певному напрямі економічної, фінансової, підприємницької, міжнародної чи іншої діяльності. Монополізація - це вираз власних економічних чи політичних інтересів у вигляді зміцнення (завоювання) провідних позицій у системі власності
Мікроліти – мініатюрні кам’яні пластини; слугували наконечниками стріл і вкладними лезами в кістяних або рогових знаряддях праці в епоху мезоліту.
Мілітаризація економіки—переведення значної частини народного господарства багатьох країн світу на виробництво товарів і послуг військового призначення з метою підготовки і ведення війн.
Монополізація – процес створення наймогутніших підприємств або об’єднань підприємств, що призводить до завоювання економічної влади обмеженням та усуненням конкуренції.
Націоналізація—перехід приватної у державну власність. Під час Буржуазної революції націоналізація земель сприяла ліквідації економічної бази феодалізму і прискоренню капіталістичного розвитку.
Націоналізація промисловості – акт одержавлення приватної власності з викупом чи без нього, право держави володіти майном з переданням його в користування установам, підприємствам, групам чи окремим особам; володіння та розпорядження майном уряду, його установ чи підприємств. За капіталізму Н. є частковою і звичайно охоплює ті підприємства чи галузі народного господарства, які перебувають у стані занепаду. Соціалістична Н. за часів СРСР була загальною, охоплювала всі засоби виробництва в народному господарстві, проводи-лась свавільно, примусово, без викупу.
Неоліт (новий кам’яний вік): 8 – 3 тис. р. до н. е – період завершення переходу до вищих форм привласнюю чого господарства і переходу до відтворюваного господарства, тобто базового на виробництві матеріальних благ, необхідних для життя і діяльності людей. Структура привласнюючого господарства принципово відрізнялася від структури відтворюваного господарства. Основними галузями економіки стали землеробство, скотарство і ремесла. Вперше стало можливим постійне, а не епізодичне, як раніше, отримання додаткового прибутку.
«Неолітична революція» -- утвердження різних галузей відтворюючого господарства.
Оброк – натуральна грошова рента, що за часів феодалізму стягувалася з зелян землевласниками та державою.
Огороджування—форма позбавлення селян прав на власність землі або користування землею в Англії у ХІІ-ХІУ ст. Полягала у збільшенні земельних ділянок одного власника шляхом відбирання частини общинних земель; такі території обгороджували і призначали для випасання овець; обгороджування позбавляло незаможних селян землі і праці ,змушувало їх шукати роботи у промисловості, що деякою мірою відіграло велику роль у формуванні капіталізму
Палацове господарство - основа господарського життя у давньогрецькій цивілізації. Палаци виникали на рубежі ІІІ-ІІ тис. до н.е., одночасно в різних районах о. Крит. Землі були палацові, приватні та общинні. Населення, яке займалося землеробством, обкладали натуральними і трудовими повинностями на користь палацу. Палац був одночасно адміністративним і релігійним центром, головною житницею, майстернею і торговим чинником. У більш розвинутих суспільствах приблизно такуж роль відігравали міста. Наприклад в Греції палаци виникли на рубежі ІІІ – ІІ тис. до . н. е. одночасно в різних районах о. Крит. Землі були палацові, приватні й общинні. Населення, що займалося землеробством, було обкладено натуральними і трудовими повинностями на користь палацу. Всі надходження фіксувалися на глиняних табличках і здавалися до палацових комор, які служили резервним фондом на випадок голоду, за їх рахунок забезпечувалися ремісники, які працювали на державу.
Палеоліт (давній кам’яний вік):5млн – 12 тис років до н. е – був найважчим і найдовшим періодом, який збігся з льодовиковим періодом в історії Землі. Протягом цього періоду знаряддя праці еволюціонували від палки-копалки і примітивних знарядь праці до мікролітів, складних знарядь з вкладками, списометалки. Головними заняттями населення були збиральництво, загінне полювання, рибальство. Людина навчилася видобувати і підтримувати вогонь. З’явились постійні житла.
Патриції – члени Римської родової організації, що користувався правом займати всі урядові посади, мали представників у сенаті і раді батьків міста; різкі супротивники нижчої верстви населення - плебеїв; у процесі розпаду родової общини – найбільш заможні роди громади.
Патронат – 1) за часів римської республіки – добровільна віддача громадян у покровительство великим землевласникам: бідні члени родів та безправні плебеї йшли під захист багатих людей (під П.), отримували ім’я патрона, захист від нього, частину родової землі.2) у пізній Римській імперії, у добу раннього Середньовіччя – система залежності невеликих власників.
Первісне нагромадження капіталу—процес перетворення основної маси дрібних товаровиробників(здебільшого селян) у найманих робітників шляхом відокремлення їх від засобів виробництва та перетворення останніх у капітал. Епоха первісного нагромадження капіталу охопила у XV-XVII ст. Західну Європу. В своїх класичних формах процес первісного нагромадження проходив у Англії, де в кінці XV ст. Поширилось так зване обгороджування земель
План Маршала—план економічної відбудови Європи після Другої Світової війни, що передбачав надання американських товарних кредитів та інших видів економічної допомоги. З ініціативою про відбудову зруйнованої війною економіки європейських країн виступив тодішній державний секретар США Дж. К. Маршал.
Плантаційне рабство – система яка спиралася на позаекономічні шляхи господарювання, представляла відродження рабовласницьких методів експлуатації в умовах розвитку капіталістичної економіки. Наприклад, експлуатація негрів-рабів, що розповсюджувалася на території Південних США в епоху вільної конкуренції.
Плебеї – прибульці з інших земель, представники нижчого стану населення у Стародавньому Римі, які юридично були вільними, але не мали вільних прав(жили за рахунок ремесла); різкі супротивники вищої верстви населення – патрицій. Внаслідок тривалої боротьби з патриціями добилися включення у склад римського народу і зрівняння їхніх прав з патриціями.
Поліс –античне місто-держава і територія, що прилягала до нього. В основі поліса лежить антична форма власності, що являла собою єдність державної та приватної форм власності. Поліс як колектив громадян володів правом верховної власності на землю, і тільки його громадяни могли бути власниками землі. Головним економічним принципом поліса була ідею автаркії (самозабезпечення), що виступала економічною основою свободи.
Політика голізму—економічна політика, що ґрунтувалася на доктрині активного державного втручання в економічне життя країни і передбачала всебічне сприяння швидкому розвитку практично всіх галузей промисловості, її структурній перебудові, дальшої концентрації виробництва, утворення великих корпорацій, широке використання досягнень НТР.
Політка тетчеризму—політика виходу британської економіки із кризи за допомогою неоконсервативної моделі державного регулювання. Одержала назву від імені глави уряду консерваторів із 1979 року Маргарет Тетчер. Нова економічна програма Тетчер базувалася на теорії економічного лібералізму і його сучасної модифікації – монетаризму.
Політична роздробленість – країна з слабкою центральною владою, яка не може ефективно впливати на економічний і соціальний стан, політичну ситуацію в окремих складових держави:регіонах, муніципалітетах. Окремі складові такої держави можуть проводити політику всупереч інтересам збереження єдиної держави.(сепаратизм)
Постіндустріальне суспільство—нова фаза розвитку суспільства, пов’язана з НТР. Проявляється у зміні ролі людини у виробництві, індивідуалізації попиту, перетворенням інформації та знань на пріоритетний виробничий ресурс, прискореному розвитку нематеріальної сфери виробництва, зміні характеру технологій, у переході до ресурсозберігаючих технологій, комп’ютеризації та інформатизації суспільного життя.
Прекарій - умовне земельне тримання, яке великий власник передав у тимчасове користування частіше безземельній або малоземельній людині, за що та мала виконувати панщину або сплачувати оброк. За Середньовіччя у Західній Європі – право користування землею, що надавалося власником на більш чи менш тривалий строк.
Приватизація—це перетворення державної ( а також колективної ) власності на приватну – індивідуальну чи групову.
Привласнююче господарство – основна форма господарської практики первісного ладу, внаслідок якої люди лише користуються природними благами і не відтворюють їх (основним чином, вирощування культурних рослин та розведення свійських тварин).
Промисловий переворот—якісний перехід від мануфактури, що базується на розподілі ручної праці до фабрики, заснованої на використанні системи машин.
Протофеодальні відносини – так прийнято називати соціально-економічний устрій системи колонату, тобто форми залежності сільського населення від великих землевласників, які здавали свою землю в оренду.
Раб – 1) у рабовласницькому суспільстві – підневільна людина, яка була повністю позбавлена прав і засобів виробництва ц перебувала у власності свого господаря – рабовласника; 2)людина, яка потрапила в політичну, економічну залежність від чого-небудь утратила свої права, зробилася підневільною.
Реваншизм нацистів –залишки фашистського руху, в країнах які були в складі III Рейху, де за мету ставиться відновлення фашизму.
Революція цін – період значного підвищення товарних цін внаслідок падіння вартості благородних металів, що виконують функцію загального еквівалента. В історії світової економіки відзначають два випадки надзвичайно стрімкого росту цін, пов'язаних з падінням вартості благородних металів. Після відкриття Америки в європейські країни стало надходити золото й срібло, вартість видобутку яких була значно нижча, ніж у Європі. Друга хвиля помітного підвищення цін спостерігалася після того, як наприкінці 40-х р. 19 ст. почалася розробка каліфорнійських (а згодом - і австралійських) золотих рудників.
Ригідна економіка—заклякла, заскорузла, негнучка економіка, для якої характерні відсталість технологічної структури цивільного сектора, надзвичайно затратна структура соціальних гарантій, надвисокі затрати на виробництво товарів та послуг, вплив ендогенних ( внутрішніх ) чинників на рівень прибутковості та збитковості значно слабший, ніж вплив екзогенних ( інфляція, обмінний курс, бартеризація) обмінних процесів.
Репарації—у міжнародному праві форма міжнародно-правової відповідальності, що полягає у відшкодуванні державою скоєних нею збитків в грошовій чи іншій формі. Виплата репарацій зазвичай передбачається при укладанні мирних угод.
Реституція – один із напрямів кредитної політики (“дорогих” грошей ) ,здійснюється у фазі економічного піднесення з метою зменшення кредитування господарства – гальмування економічного зростання.2) Відновлення стану майна, який існував на момент вчинення дії, що завдала шкоди, тобто це повернення або відновлення матеріальних цінностей в натурі
Роздержавлення – це комплекс заходів, спрямованих на перетворення відносин власності, ліквідацію монополії держави на власність, формування багатоукладної економіки, посилення процесів її саморегулювання.
Секуляризація— вилучення чого-небудь із церковного, духовного відання і передача світському, цивільному; конфіскація церковних земель державою, зокрема, скасування монастирського землеволодіння в Англії королем Генріхом VIII Тюдором в ході Реформації XVI ст.
«Середземноморська тріада» --землеробство нового полікультурного типу, що стало основою сільського господарства; зорієнтована на одночасне вирощування трьох культур – злакових: ячмінь, виноград і маслин.
Синдикат—об’єднання підприємств, в якому розподіл замовлень на купівлю сировини і реалізацію продукції здійснюється через єдину збутову контору або інший аналогічний орган.
Система економічних відносин – сукупність техніко-економічних, організаційно-економічних та відносин економічної власності у процесі діалектичної взаємодії між ними (підсистемами), з одного боку, і системою продуктивних сил з іншого.
Соціальна диференціація – структурний поділ відносно однорідного соціального цільового чи його частини на окремі якісно відмінні елементи (частини, форми, рівні, класи). С.д. означає як процес розчленування, так і його наслідки.
Спосіб виробництва – спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва, єдність і взаємодія суперечливих сторін у межах технічного та суспільного. С.в. у такому поєднанні розрізняють техніко-економічне і соціально-економічне поєднання. Перше зводиться до безпосереднього використання працівником певних засобів і предметів праці незалежно від того, кому вони належать. У цьому випадку «С.в» трактується як спосіб використання засобів виробництва і виготовлення матеріальних благ. Головним у процесі такого поєднання є раціональна організація робочого місця, високоефективна праця, економія сировини, електроенергії тощо. Соціально-економічне поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва передбачає попереднє з’ясування соціально-економічної сутності засобів виробництва, типів і форм власності на речі та особисті фактори виробництва.
Стандартизація виробництва—встановлення й застосування правил для впорядковування діяльності у певній галузі, зокрема для досягнення загальної оптимальної економії при додержанні умов експлуатації і вимог безпеки. Внаслідок конкретної роботи зі С. виробляється і затверджується відповідною організацією нормативно-технічний документ, який регламентує певні умови, норми, правила, якісні характеристики та інші об'єкти
Структурна перебудова економіки – 1) зміна структури виробництва, пов’язана із зменшенням питомої ваги виробництва на низьких технологіях і з збільшенням виробництва на високих технологіях ,а також зменшенням частки природничо-добувних галузей і підвищення частки обробної промисловості .З зменшенням частки виробничої сфери і з збільшенням сфери послуг у структурі ВВП. 2) спроба еволюційного реформування економічної системи СРСР без радикальної зміни відносин власності, створення ринкової інфраструктури.
Східне рабство – виникло в 4 тис до н.е. в Стародавньому Єгипті, мало такі особливості:
- Воно не володіло суспільним виробництвом. Головна сфера економічного життя – сільське господарство – залишилось поза рабовласницьким виробництвом. Лише частково праця рабів використовувалася для обробітку грунту, особливо в системі царського і храмового господарства.
- Раби належали в основному державі. Головними джерелами рабства були війни, піратство, боргове рабство.
- Використання рабської праці було однобоким і непродуктивним. Рабів використовували для обслуговування рабовласників, вони брали участь у будівництві пірамід, каналів тощо.
- Східне рабство не було класичним, у ньому перепліталися громадські та рабовласницькі елементи.
Трест—об’єднання підприємств однієї або кількох технологічно пов’язаних між собою галузей промисловості, учасники якого втрачають комерційну і виробничу самостійність, підкоряючись єдиному контролю.
Урбанізація – історичний соціально-економічний процес зростання ролі міст у розвитку суспільства, у соціальній, професійній, демографічній структурі населення, розміщенні продуктивних сил, розвитку науки, у сфері послуг, способі життя, культурі тощо. Урбанізація – результат розвитку суспільного поділу праці, передусім відокремлення ремесла від рільництва, що зумовило відокремлення міста від села.
Феодалізм – класовий соціально-економічний устрій, що базується на повній власності класу феодалів на основний засіб виробництва – землю –і особистій (або поземельній) залежності від них класу безпосередніх виробників – селян, які мали одноосібну власність на знаряддя праці і продукцію свого приватного господарства (на землі, що юридично належала феодалу).
Феодальна земельна рента – це частина додаткового продукту залежних селян, що безплатно, без еквівалентно привласнюється землевласником. Вона є економічною формою реалізації власності феодала на землю, засобом позаекономічного примусу.
Фінансові групи—об'єднання, до якого можуть входити промислові й сільськогосподарські підприємства, банки, наукові й проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку
Цензива – оброчна система користування землею, тобто за умов щорічного податкового збору грошей та продуктів
Централізація банківського капіталу – збільшення обсягів банківського капіталу в результаті добровільного об’єднання чи примусового злиття (поглинання) декількох х самостійно існуючих банківських капіталів.
Цех – 1) професійна організація ремісників у містах; у західній Європі виникали з 10-12 ст., на українських землях - з 14 ст; примусово об’єднували ремісників однієї або кількох споріднених спеціальностей; забезпечували виключне право виробництва у певному місті і захищали його інтереси; у 18 ст. значення цехів почало зменшуватись. У 19 ст. зберегли організаційно-самоврядні та навчальні функції; 2) виробничий підрозділ промислового підприємства.
Цеховий лад міського ремесла – – лад, якому належала провідна роль у розвитку техніки й технології, що добувають і обробляють промисли. У Західній Європі цехи з'явилися майже одночасно з містами:
- в Італії - в X столітті;
- у Франції - наприкінці XI - початку XII століття;
- в Англії й Німеччині - в XIII столітті;
- на Русі та Закавказзі - в XII - XIII століттях;
- у Середній Азії, в Ірані, Малій Азії, у володіннях Золотої Орди - в XIII столітті.
Цех насильно поєднував ремісників тією або іншої сфери в межах даного міста. Система майстрів, молодших майстрів і учнів створювала в цехах станову ієрархію, подібну ієрархії сільського населення.
Цехи виконували ряд функцій:
по-перше, затверджували монополію на даний вид ремесла;
по-друге, встановлювали контроль над виробництвом і продажем ремісничих виробів;
по-третє, регулювали відносини майстрів з молодшими майстрами й учнями.
Цивілізація – рівень розвитку, досягнутий суспільством у певн історичну епоху з урахуванням рівня розвитку матеріальної культури(а саме: точних наук і техніки), що є показником ступеня опанування людьми сил природи і використання її багатств для задоволення своїх потреб.
Циклічний розвиток – постійно повторювані коливання економічної активності. Ріст суспільного виробництва здійснюється нелінійно і супроводжується періодичним спадом. Можливі цикли:криза, депресія(стагнація),оживлення, підйом.
Чартизм— революційний рух в Англії в 30-50х роках XIX століття. Вимоги чартистів були викладені у вигляді законопроекту(“Народна хартія” 1838),зокрема вони вимагали введення всезагального виборчого права, обмеження робочого дня, збільшення зарплати.
