Загальні положення про інтернет

План

Вступ 3

1. Шляхи та тенденції розвитку Інтернет 5 2. Розпиток Інтернету в Україні 7 3. Основні цілі та завдання розвитку Інтернет в Україні 10 4.Основні завдання розвитку мережі Інтернет в Україні 10

а)Завдання у контексті міжнародних відносин 11

б) Завдання у контексті внутрішньополітичної діяльності 11

в) Завдання у технологічній сфері 12

г) Завдання у сфері правових відносин 12

д) Завдання у сфері економіки та фінансів 13

е) Завдання у соціальній сфері 13

є) Завдання у сфері освіти та науки 13

ж) Завдання у сфері державного управління 14

з) Завдання у сфері національної безпеки 15

5. Шляхи реалізації основних напрямків діяльності

щодо розвитку мережі Інтернет в Україні 15 6. Етапи реалізації Концепції 16

7. Рекомендації щодо розробки нових економічних

підходів розвитку Інтернет 20 Висновки 23

Список використаної літератури 25

Додаток 1 8

Вступ Об'єктивною реальністю сьогодення є широке впровадження у сфери життєдіяльності особи, суспільства та держави сучасних інформаційних технологій, розгортання на їх основі локальних і глобальних інформаційних систем та мереж, призначених для прискорення обміну інформацією та доступу до різноманітних інформаційних ресурсів. Розглядаючи рівень розвитку інформаційних технологій і телекомунікацій як один з критеріїв рівня розвитку держави та інструмент інтенсифікації всіх процесів у суспільстві, Україна, як і будь-яка інша країна, зацікавлена у розвитку інформаційної інфраструктури, в тому числі й шляхом використання у всіх сферах господарської діяльності можливостей, що надаються глобальними мережами передачі даних. Інтернет являє собою надзвичайно привабливий засіб комунікації, що може пояснити його безпрецедентний розвиток. Новітні засоби зв'язку дозволили об'єднати розрізнені комунікаційні системи у глобальну мережу. Завдяки цьому людина отримала можливість обмінюватися інформацією в межах всієї планети, не залежно від кордонів і відстаней. Саме Інтернет є однією з ознак переходу суспільства від індустріальної стадії розвитку до інформаційної. У зв'язку із цим виникла необхідність визначення стратегії розвитку української складової мережі Інтернет в Україні, системоутворюючим елементом якої виступає дана Концепція. Концепція розвитку мережі Інтернет в Україні визначає основи державної політики у цій сфері, основні підходи до вирішення питань щодо розвитку мережі Інтернет в Україні та заходи для забезпечення її подальшого розвитку, принципи регулювання та засади діяльності у цій сфері в ринкових умовах, стратегію щодо захисту національного інформаційного середовища в умовах швидкого розвитку та широкого використання Інтернет. Концепцію розвитку мережі Інтернет в Україні як складову Концепції Національної програми інформатизації (далі – Концепція) розроблено на підставах положень Указу Президента України від 31 липня 2000 року № 928 “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні”, а також норм законів України "Про Концепцію Національної програми інформатизації" та "Про Національну програму інформатизації. Концепція містить конкретні заходи та етапи, які мають бути: · реалізовані організаційно шляхом впровадження як правових засад, так і створенням діючої інфраструктури, функціонуючих технологій, об'єктів і суб'єктів Інтернет взаємодії; · деталізовані у Програмі розвитку Інтернет в Україні у вигляді системи взаємопов'язаних соціальних, технологічних та технічних проектів; · закріплені у правовому полі України, яке забезпечить законодавчу основу виконання Програми розвитку Інтернет в Україні. Творцями та користувачами інформаційних ресурсів та рівноправними суб'єктами у сфері Інтернет (далі - суб'єктами у сфері Інтернет) є: юридичні (органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, організації незалежно від форм власності, громадські організації) та фізичні особи (громадяни України, особи без громадянства, іноземці). Особливу категорію юридичних осіб – учасників інформаційних процесів у середовищі Інтернет, утворюють органи державної влади (виконавчої, законодавчої та судової), які виступають основним гарантом правового забезпечення розвитку ринку та структури Інтернет, а також є носіями складової частини стратегічних інформаційних ресурсів країни - державних інформаційних ресурсів.

1. Шляхи та тенденції розвитку Інтернет Розвиток Інтернету у світі. Стан та світові тенденції розвитку мережі Інтернет визначаються економічно розвинутими країнами світу. У цих країнах: · ефективно функціонує ринкова економіка, яка забезпечує постійне зростання інформаційних потреб і платоспроможного попиту на інформаційні продукти і послуги; · існує потужний середній клас, який є основним споживачем інформаційних послуг; · економіки цих країн мають у своєму розпорядженні значні вільні ресурси для підтримки процесів інформатизації і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури; · розроблені і успішно втілюються державні стратегії і програми побудови в цих країнах інформаційного суспільства. Безумовним лідером розбудови Інтернет є США (близько 154 млн. постійних користувачів, або 76 % від усього дорослого населення.), однак, країни Західної Європи прикладають значні зусилля, щоб випередити США у цьому напрямку. Уже сьогодні більш, ніж 113 млн. європейців є постійними користувачами мережі Інтернет що складе майже 36% від усього дорослого населення. Загальний темп приросту кількості хостів у регіоні складає 23,8%. Не відстає від Європи і Азіатсько-тихоокеанський регіон в якому на кінець 2000 р. нараховувалось більше 105 млн. постійних користувачів мережі Інтернет, в тому числі Японія – 38,64 млн., Китай (включаючи Гонконг) – 20,36 млн., Південна Корея – 16,4 млн., Австралія – 8,42 млн., Тайвань – 6,4 млн., Індія – 4,5 млн. Загальний темп приросту користувачів у регіоні складає 45%. Що стосується країн СНД, то найбільш розвиненою з точки зору Інтернет є Росія (1,8 млн. постійних користувачів, або 2,1 % від усього дорослого населення). На Росію приходиться близько 81% всіх користувачів мережі Інтернет з числа тих, що проживають у країнах СНД; на Україну – 13%, Казахстан – 2,2%, Вірменію – 1% і на останні країни – 2,8%. Загалом в країнах СНД знаходяться менше 1% користувачів мережі Інтернет. На поточний момент Інтернет як інформаційне середовище кардинально розширило свої можливості. Так, за даними всесвітнього інтерактивного статистичного центру Інтернет NetSizer (www.netsizer.com) загальне число індивідуальних користувачів перевищило 350 мільйонів, хоча ця цифра прогнозувалася тільки на кінець 2003 року. Усі тенденції розвитку Інтернет визначаються темпами та перспективами розвитку основних суб'єктів, що діють у цій сфері. Оскільки Інтернет уже достатньо впевнено перейшов на форми комерційних відносин, то можна говорити також і про основних суб'єктів ринку Інтернет. За результатами вивчення питання щодо розподілу хост-серверів доменів вищого рівня загального користування можна навести такі статистичні дані:

Аналізуючи наведені у таблиці цифри, можна зафіксувати загальну тенденцію розвитку Інтернет, а саме: · економічний ріст ринку Інтернет забезпечується комерційними організаціями (.com); · загальний ріст чисельності хостів в Інтернет забезпечується комерційними та освітніми організаціями (.com і .net); · зміна структури Інтернет формується виключно провайдерами (.net); · військові відомства фактично мають власну структуру Інтернет (число хостів у зоні .mil порівняно із сумою хостів .org і .gov). Звідси випливає, що основними суб'єктами ринку Інтернет у світі є:

· комерційні компанії – гаранти розвитку ринку Інтернет; · державні організації – гаранти правового захисту розвитку ринку Інтернет; · компанії, провайдери послуг Інтернет – гаранти розвитку структури Інтернет. Таким чином, за 30 років Інтернет переросла із секретної закритої технології, використовуваної військовими організаціями і навчальними закладами, що працюють на військові і розвідувальні програми, у загальнодоступну, відкриту систему, що стала впливати на розвиток усієї планети.

На сьогодні міжнародна політика в галузі Інтернет сконцентрувала свої зусилля на чотирьох пріоритетних завданнях:

· поліпшення забезпечення бізнесу, у розумінні надання гарантій зі створення відповідних умов розвитку ринку нових товарів і послуг;

· інвестування в майбутнє, у розумінні розширеного фінансування утворення;

· перенесення в центр уваги людського фактора для адекватного відображення наслідків розвитку інформаційного суспільства на регіональному рівні;

· встановлення в усьому світі глобальних правил поведінки для адекватного розуміння, реалізації і розвитку глобальної економіки.

Щодо всіх цих напрямків активно діють міжнародні організації і науково-технологічні програми, міждержавні й міжнародні домовленості. Подальший розвиток цих принципів знайшов своє відображення в рішеннях “великої вісімки” (G8), у тому числі в Окінаві у 2000 році була підписана “Окінавська Хартія”.

2.Розвиток Інтернету в Україні

На сьогодні в українському сегменті мережі Інтернет зареєстровано 35787 користувачів, 9268 веб-серверів і 16296 зон у домені .ua. По кількості користувачів, які підключені до мережі Інтернет, Україна знаходиться на 28 місці у Європі і 45 місці у світі. Загальний темп приросту кількості користувачів в Україні за 2000 рік склав 29,2%. Кількість користувачів українського сегменту мережі Інтернет за останні два роки збільшилась більш, ніж у 3 рази і на кінець 2000 р. складала за різними оцінками від 320 до 370 тис. постійних користувачів (що складає менше 1% дорослого населення України) та близько 300 тис. користувачів, які користувались послугами мережі Інтернет час від часу. Значно зріс і обсяг інформаційних ресурсів, доступних у мережі Інтернет. Якщо станом на початок 1999 р. такі ресурси розміщались на 1,4 тис. веб-серверів, то на кінець 2000 року – на 9268 веб-серверів. Зросло розмаїття наповнення веб-серверів інформацією. На початок 2000 року сумарна пропускна спроможність каналів Інтернет в Україні склала близько 100 Мб/с. Кількість компаній, офіційно зареєстрованих у RIPE NCC від України склала 68. Загальне число провайдерів в Україні оцінюється в 270 приватних компаній, а загальний обсяг інформаційних ресурсів нараховує понад 6 000 Web-сайтів. Ринок послуг Інтернет в Україні практично зосереджений у таких великих промислових центрах: Київ (76%), Одеса (понад 5%), Дніпропетровськ (близько 5%), Донецьк (близько 3%), Львів (понад 2%), Запоріжжя (понад 1%) та Полтава (близько 1%). Інші області мають у сумі 9%, а Волинська, Рівненська та Сумська мають нульові дані використання Інтернет. Зважаючи на наведені вище дані, загальний оборот існуючого ринку Інтернет в Україні може бути оцінений у 25 мільйонів дол. США на рік, а київського ринку – у 20 мільйонів дол. США на рік. Водночас сьогодні в обсязі доходів від послуг по всіх видах зв'язку Інтернет посідає поки що останнє місце, а його питома вага складає 2,65%. Проте темпи річного росту використання послуг Інтернет в Україні оцінюються від 40% до 70%. (див додаток табл №1)

Додаток 1 ТАБЛИЦЯ 1.За офіційними даними Державного комітету статистики, Інтернет в Україні характеризується такими показниками:

Джерело –Порівняльні характеристики тенденцій проникнення Інтернет у національні інформаційні інфраструктури будуються на основі аналізу кількості хост-серверів географічних доменів найвищого рівня.

Джерело: З таблиці випливає, що при відносних величинах географічної протяжності та чисельності населення, Україна дуже відстає у проникненні Інтернет від розвинених країн світу. Розвиток українського сегменту мережі Інтернет відбувається у складних умовах, причинами яких є: · недостатній рівень розвитку ринкових відносин у більшості секторів економіки, що не стимулює впровадження прогресивних високоефективних інформаційних технологій; · відсутність достатнього обсягу вільних фінансових засобів у вітчизняних підприємств та фінансових установ, що не дозволяє інтенсивно розвиватись ринку Інтернет-послуг; · низька платіжна спроможність населення, що не сприяє збільшенню користувачів мережі; · недостатній рівень розвитку телекомунікаційної інфраструктури, що не дозволяє надавати споживачеві сучасні види послуг; · недостатня нормативно-правова база в питаннях розвитку Інтернет, інформаційних ресурсів та інтелектуальної власності, що не сприяє розвитку ринку Інтернет-послуг; · низький рівень використання інформаційних технологій на підприємствах, в організаціях та органах державної влади, що не сприяє усвідомленню місця і ролі мережі Інтернет у сучасній економіці; · значна різниця у рівні інформатизації великих міст та регіонів країни, що зменшує потенційну аудиторію користувачів мережі. Розуміючи важливість Інтернет, як фактора розвитку національної економіки, в 2000 році Президентом України та Кабінетом Міністрів України було видано низку нормативних актів, у яких визначено основні напрямки формування державної політики у сфері Інтернет, нормативно закріплено позиції держави стосовно ролі та місця Інтернет в Україні, а також визначено підходи до вирішення питань регулювання розвитку Інтернет в Україні.

3. Основні цілі та завдання розвитку Інтернет в Україні

· Розвиток національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та посилення присутності України у світовому інформаційному просторі. · Створення умов для забезпечення широкого доступу громадян до національних та міжнародних інформаційних ресурсів. · Впровадження сучасних інформаційних технологій у всі сфері життєдіяльності особи, суспільства, держави. · Ефективне використання Інтернет для розвитку науки, освіти, культури, підприємницької діяльності. · Зміцнення міжнародних зв'язків та повнішого задоволення потреб громадян України та міжнародного співтовариства в об'єктивній, комплексній інформації щодо різних сфер суспільного життя в Україні. · Створення умов для належного інформаційного забезпечення здійснення органами державної влади та органами місцевого самоврядування своїх повноважень.

4. Основні завдання розвитку мережі ІНТЕРНЕТ в УКРАЇНІ

· Створення належних економічних, правових, технічних умов для забезпечення широкого доступу громадян, навчальних закладів, наукових та інших установ і організацій усіх форм власності, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, суб'єктів підприємницької діяльності до мережі Інтернет. · Розширення і вдосконалення подання у мережі Інтернет об'єктивної політичної, економічної, правової, екологічної, науково-технічної, культурної та іншої інформації про Україну, зокрема тієї, що формується в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, навчальних закладах, наукових установах та організаціях, Архівах, а також бібліотеках, музеях, інших закладах культури. · Вдосконалення правового регулювання діяльності суб'єктів інформаційних відносин, зокрема у сферах виробництва, використання, поширення та зберігання електронної інформаційної продукції, захисту прав на інтелектуальну власність, а також посилення відповідальності за порушення встановленого порядку доступу до електронних інформаційних ресурсів усіх форм власності, за навмисне поширення комп'ютерних вірусів. · Розширення можливостей для доступу до національних та міжнародних інформаційних ресурсів. · Забезпечення конституційних прав людини і громадянина на вільне збирання, зберігання, використання та поширення інформації, свободу думки й слова, вільне висловлення своїх поглядів і переконань.

· Підтримка розвитку демократичного суспільства для інформування населення про діяльність органів державного управління із використанням можливостей Інтернет. · Розвиток та впровадження сучасних комп'ютерних інформаційних технологій у системі державного управління, фінансовій сфері, підприємницькій діяльності, освіті, наданні медичної та правової допомоги та інших сферах. · Забезпечення державної підтримки розвитку інфраструктури надання інформаційних послуг через мережу Інтернет, вдосконалення способів подання інформації. · Створення можливостей для задоволення на пільгових умовах потреб у зазначених послугах навчальних закладів, наукових установ та організацій, громадських організацій, а також бібліотек, музеїв, інших закладів культури, закладів охорони здоров'я, включаючи розташовані у сільській місцевості. · Вирішення завдань щодо гарантування інформаційної безпеки держави, недопущення поширення інформації, розповсюдження якої заборонено відповідно до законодавства. · Створення та вдосконалення системи захисту державних інформаційних ресурсів. При визначенні конкретних напрямків діяльності у ході вирішення основних завдань щодо розвитку мережі Інтернет в Україні, виходячи з глобального характеру Інтернет, необхідно враховувати існуючі взаємодії й взаємовплив таких факторів, як міжнародний, правовий, економічний, технологічний, освітній, а також забезпечення національної безпеки. а)Завдання у контексті міжнародних відносин · Аналіз світового ринку Інтернет і визначення зовнішньоекономічних пріоритетів для інтеграції у світовий ринок. · Активна присутність України в міжнародних організаціях з проблематики Інтернет і електронної комерції, включаючи Комісію з Глобальної інформаційної інфраструктури, Європейську Комісію, Всесвітню асоціацію Інтернет, організації з управління доменними іменами та інші. · Участь України в міжнародних науково-технологічних і науково-освітніх програмах. · Створення умов для розбудови інформаційного суспільства в Україні з урахуванням Програмам Європейської комісії (“Information Society Technology” та “e-Europe”) з метою інтеграції України до Європейського Союзу. б) Завдання у контексті внутрішньополітичної діяльності · Розробка методів і засобів формування політичних, економічних, фінансових, правових, організаційних, освітніх і загальнокультурних умов для створення в Україні інформаційного суспільства. · Формування системи використання Інтернет в органах державної влади і місцевого самоврядування. · Розробка ефективної системи зайнятості в умовах Інтернет. · Розробка системи використання можливостей мережі Інтернет в особливий період та в разі виникнення надзвичайних ситуацій. · Розробка системи забезпечення інформаційної безпеки в умовах широкого розповсюдження мережі Інтернет в Україні. в) Завдання у технологічній сфері

· Модернізація телекомунікаційної інфраструктури України і зовнішніх каналів передачі інформації на базі сучасних телекомунікаційних технологій з метою гарантії високошвидкісного доступу до універсальних інформаційних ресурсів і послуг. · Створення технологічної основи та інфраструктури центрів сертифікації ключів для впровадження електронної комерції в Україні. · Розробка системи захисту інформації, методів фільтрації й запобігання розповсюдженню інформації, розголошення та поширення якої заборонені законодавством України.

г) Завдання у сфері правових відносин · Гармонізація законодавства України із міжнародним законодавством, зокрема у сфері електронної комерції (оподатковування і митні тарифи, система електронних платежів), інтелектуальної власності, авторського права, патентів і торгових марок. · Створення нормативно-правової бази, що регулює суспільні відносини при створенні, використанні та обміну електронними інформаційними ресурсами, у тому числі надання юридичного статусу цифровому підпису, електронному документу й системі електронного документообігу. · Визначення юридичного статусу електронних ЗМІ, представлених в мережі Інтернет. · Створення нормативно-правової основи забезпечення інформаційної безпеки, координації діяльності та контролю за використанням державних інформаційних ресурсів, протидії інформаційному тероризму тощо. · Розробка правових норм регулювання ринку Інтернет, конкуренції, інвестування, захисту прав споживачів, ведення інформаційних ресурсів і захисту ділових відносин в Інтернет, інформаційної взаємодії індустріальних, наукових, освітніх та інформаційних центрів в умовах Інтернет. · Створення нормативно-правової основи для управління доменом .UA і діяльності Національного регістру доменних імен, що є резидентом України. · Юридичне визначення нового типу суб'єктів господарювання, що є розробниками інформаційних ресурсів, функціонують в інформаційному просторі Інтернет, залучають до створення інформаційних продуктів осіб, незалежно від їхнього соціального, національного і географічного розташування й громадянства.

д) Завдання у сфері економіки та фінансів

· Створення сприятливих економічних умов і стимулів для розвитку систем зв’язку та діяльності суб'єктів Інтернет-ринку. · Розробка методів і засобів регулювання ринку Інтернет, у тому числі порядку оподаткування, митних тарифів для електронної комерції. · Створення інформаційно-довідкових служб з питань оподаткування та ліцензування підприємницької діяльності. · Створення інформаційно-довідкової служби з питань виконання бюджету та контролю за використанням бюджетних коштів (особа, що сплачує податки, повинна знати на які цілі використовуються утворені ним публічні фінанси). · Створення, зокрема, через використання Інтернет, єдиної автоматизованої системи державного контролю за виконанням Державного бюджету України, фінансуванням загальнодержавних програм, збереженням і використанням об'єктів прав державної власності, використанням кредитних ресурсів та функціонуванням банківської системи. Базовим елементом такої системи має стати Інформаційно-аналітична система Рахункової палати, яка інтегрована із системою інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади. · Створення інформаційно-довідкових служб товарів і послуг. · Створення електронних бірж за різними напрямами. · Створення систем інформаційної підтримки зовнішньої та внутрішньої торгівлі. · Поширення в України систем різноманітних форм електронної комерції, електронного банкінгу та електронних грошей. · Розробка механізмів забезпечення створення загальнодоступних універсальних інформаційних послуг. · Створення сприятливих умов для розширення банківських послуг клієнтам з використанням мережі Інтернет. е) Завдання у соціальній сфері · Створення Єдиної інформаційно-аналітичної системи Служби зайнятості України та на її основі впровадження інформаційно-довідкової системи в мережі Інтернет. · Застосування інтернет-технологій у сфері соціального забезпечення одержувачів соціальної допомоги зокрема пенсіонерів та інвалідів. · Створення системи дистанційного консультування та діагностики на основі Інтернет-технологій (телемедицина). · Створення робочих місць із застосуванням інтернет-технологій для громадян з вадами здоров’я. є) Завдання у сфері освіти та науки

· Підготовка науково-технічних кадрів для роботи в інформаційно-технологічному середовищі Інтернет, в тому числі з питань захисту інформації. · Введення на базі навчальних установ спеціалізованих Інтернет-центрів, обладнаних для перепідготовки і реабілітації робочої сили відповідно до сучасних парадигм освіти. · Розміщення традиційних інформаційних ресурсів (бібліотек, патентних організацій, архівів тощо) в Інтернет, перенесення їх на електронні цифрові носії, тиражування, переклад на основні мови, відкрите чи комерційне поширення на внутрішньому й світовому ринках. · Створення в Інтернет електронних цифрових інформаційних ресурсів, включаючи цифрові бібліотеки, організацію електронних публікацій (журналів і газет), електронних віртуальних виставок і представлення в Інтернет культурної спадщини України. · Створення всеукраїнської інформаційної комп'ютерної мережі “українське національне науково-освітнє інформаційне середовище” й інтеграція України в систему світових наукових і освітніх мереж. · Створення інформаційної інфраструктури для впровадження системи дистанційної освіти і перепідготовки фахівців, навчання користувачів Інтернет. · Інтеграція систем наукових і освітніх центрів України в єдину систему. · Участь українських наукових і освітніх центрів у віртуальних лабораторіях, віртуальних дослідницьких центрах і віртуальних освітніх організаціях. · Розробка основ інформаційної взаємодії індустріальних, наукових, освітніх і інформаційних центрів в умовах Інтернет. · Створення умов для забезпечення доступу до Інтернет та мультимедійних засобів для усіх шкіл та адаптація вітчизняних освітніх систем до міжнародних. ж) Завдання у сфері державного управління

· Створення Національного реєстру державних інформаційних ресурсів, а також розробки порядку доступу до них користувачів. · Забезпечення інформаційної присутності усіх органів державної влади і місцевого самоврядування в мережі Інтернет. · Створення базової Інтернет мережі центральних органів державної влади та Інтернет-порталу органів державної влади. · Створення умов щодо функціонування органів державної влади у режимі "електронного уряду", впровадження інтерактивних методів обслуговування населення. · Створення регіональних і міжрегіональних державних і комерційних організацій для довідково-інформаційного обслуговування юридичних і фізичних осіб. · Створення системи інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади через використання Інтернет. · Визначення джерел фінансування та створення системи інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади з використанням мережі Інтернет.

з) Завдання у сфері національної безпеки

· Забезпечення та захист державою конституційних прав та свобод її громадян щодо доступу до інформації. · Визначення загальних правил щодо розміщення й використання інформаційного ресурсу суб'єктами інформаційного обміну і взагалі українськими користувачами Інтернету, а також механізмів контролю за їх дотриманням. · Встановлення відповідальності за зміст розміщеної інформації. · Розробка порядку формування та використання державного інформаційного ресурсу і дієвих механізмів запобігання комп’ютерній злочинності та відповідальності за скоєння таких злочинів. · Створення системи та центрів захисту державних інформаційних ресурсів у мережі Інтернет. · Визначення порядку підключення Адміністрації Президента України, органів державної влади та місцевого самоврядування до мережі Інтернет, а також порядку створення та оприлюднення державних інформаційних ресурсів.

5. Шляхи реалізації основних напрямків діяльності щодо розвитку мережі Інтернет в Україні

Для реалізації основних напрямків діяльності щодо розвитку мережі Інтернет в Україні, вирішення основних завдань у цій сфері як першочергові заходи розглядаються наступні: · розробка та впровадження нових економічних підходів у сфері діяльності, пов’язаної з розвитком мережі Інтернет; · створення системи фінансової підтримки всіх суб’єктів діяльності, пов’язаної із впровадженням мережі Інтернет в Україні; · консолідація на державному рівні зусиль державних і недержавних структур, що діють у сфері розвитку та впровадження Інтернет в Україні; · пропаганда комп’ютерної грамотності та методів інформаційної роботи в Інтернет; · створення умов для формування та розвитку сучасного високоінтелектуального ринку робочої сили; · створення умов та забезпечення технічних можливостей для організації широкого доступу населення України до національних та міжнародних інформаційних ресурсів мережі Інтернет; · підготовка науково-технічних кадрів, у тому числі кадрів у галузі захисту інформації у мережі Інтернет; · підготовка кадрів у галузі економічного та інформаційного менеджменту, включаючи маркетинг, рекламу, торгівельні операції, системи електронних розрахунків, електронних бірж тощо; · розгортання на базі навчальних установ спеціалізованих Інтернет-центрів, обладнаних для перепідготовки та реабілітації робочої сили відповідно до сучасних парадигм освіти; · розміщення традиційних інформаційних ресурсів (бібліотек, патентних організацій, архівів тощо) в мережі Інтернет, перенесення їх на електронні цифрові носії, тиражування, переклад, відкрите або комерційне розповсюдження на внутрішньому й світовому ринках; · створення в Інтернет електронних цифрових інформаційних ресурсів, включаючи цифрові бібліотеки, організація електронних публікацій різноманітних видань, електронних віртуальних виставок і представлення в Інтернет культурної спадщини України; · створення всеукраїнської інформаційної комп’ютерної мережі “національне науково-освітнє інформаційне середовище України” та інтеграція України до системи світових наукових і освітніх мереж; · інтеграція систем наукових та освітніх центрів України та створення єдиної системи; · розробка засад інформаційної взаємодії індустріальних, наукових, освітніх і інформаційних центрів в умовах Інтернет; · регулювання відносин основних суб'єктів ринку Інтернет у галузі створення та вдосконалення системи інформатизації України; · закріплення пріоритетів розвитку національних провайдерів Інтернет і компаній, що використовують Інтернет для ведення своїх ділових стосунків із партнерами; · впровадження державної політики у сфері захисту державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних, криптографічного та технічного захисту інформації; · встановлення відповідальності за поширення через Інтернет інформації з обмеженим доступом; · впровадження засобів криптографічного захисту інформації, у т.ч. електронного цифрового підпису; · розробка методів, алгоритмів, спеціального програмного забезпечення захисту інформації в Інтернет.

6. Етапи реалізації Концепції

Перший етап (два роки) – підготовка до модернізації інформаційної інфраструктури. Зміст цього етапу включає систему заходів, спрямованих на підготовку до модернізації інформаційної інфраструктури, включаючи її конвергенцію шляхом удосконалення національних і регіональних сегментів інформаційної інфраструктури. Основні завдання першого етапу: · визначення суб'єктів суспільних та економічних відносин в Інтернет; · аналіз і інвентаризація економічної, технологічної та інформаційної діяльності в галузі Інтернет (товари, послуги, інформаційні ресурси, канали); · аналіз та перегляд чинних в Україні стандартів з інформаційних технологій з метою приведення їх у відповідність до міжнародних; · визначення регіонально обумовлених правил реалізації інформаційних процесів в Інтернет; · визначення особливостей ринку Інтернет та його частку в загальному обсязі ринку України; · визначення темпів розвитку ринку Інтернет, а також пріоритетних для України секторів цього ринку; · аналіз існуючих економічних умов та обґрунтування форм нових економічних умов для надання ринку Інтернет режиму найбільшого сприяння при вирішенні пріоритетних завдань; · розробка форм взаємодії державних, корпоративних і громадських організацій (асоціації, об'єднання) для координації розвитку Інтернет; · розробка економічних умов для реалізації “Шкільної програми”; · визначення методів і форм інтеграції Інтернет, телебачення й радіо для створення єдиного інформаційного простору; · розробка системи приватних і регіональних програм як складових Державної програми. · розвитку мережі Інтернет в Україні; · розробка державної політики у сфері захисту державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних, криптографічного та технічного захисту інформації; · визначення суб'єктів виробничих і суспільних відносин, які мають можливості для вирішення пріоритетних завдань розвитку Інтернет в Україні; · визначення форми міжнародного співробітництва та взаємодії у науковій та освітній сферах; · створення нормативно-правової основи розвитку Інтернет в Україні (з урахуванням міжнародного досвіду), гармонізація існуючої системи законодавства; · створення системи підготовки й перепідготовки фахівців і користувачів національної інтегрованої інформаційної інфраструктури. · розробка моделі нових економічних підходів розвитку Інтернет на період модернізації; · розробка індикативного плану розвитку Інтернет в Україні на період модернізації з урахуванням актуальних і потенційних можливостей ВАТ “Укртелеком”; · розробка програми спільної присутності державних органів і приватного сектора в міжнародних організаціях, що мають відношення до розвитку Інтернет; · створення та технічне забезпечення Регістру доменних імен, а також розробка правил їх розподілу. Другий етап (два роки) – модернізація. Зміст цього етапу полягає у створенні інтегрованої інформаційної інфраструктури. Головними функціональними компонентами інтегрованої інформаційної інфраструктури є: · Інформаційні ресурси (державні й недержавні). · Пошукові механізми надання інформаційних та економічних послуг (портали, каталоги і метакаталоги). · Інтегроване телекомунікаційне середовище (усі види й типи мереж). · Правова й економічна інфраструктура, що забезпечує стійкий розвиток інформаційних технологій та інформаційних ресурсів. · Система інформаційної безпеки. Наприкінці етапу модернізації національна інтегрована інформаційна інфраструктура має забезпечити взаємодію центральних, регіональних, галузевих, корпоративних і проблемно-орієнтованих інформаційних середовищ, у тому числі: · органи державної влади і місцевого самоврядування; · соціальну сферу – науку, систему освіти, культуру, засоби масової інформації, охорону здоров'я, соціальне забезпечення, зайнятість; · правову сферу (юридичне обслуговування суб'єктів ринку й споживачів); · сферу виробництва і виробничу інфраструктуру – сільське господарство, промисловість, енергетику, зв'язок, транспорт, будівництво; · сферу ринкової інфраструктури усього внутрішнього ринку України – компанії, банки, фонди, біржі. Організаційні, технічні, технологічні, інформаційні й правові аспекти побудови інтегрованого інформаційного середовища повинні враховувати наступні вимоги: · забезпечення вертикальної й горизонтальної інтеграції наявних і новостворюваних національних, державних, приватних, регіональних, корпоративних і проблемно-орієнтованих інформаційних ресурсів і середовищ; · єдність організаційних, технічних і технологічних принципів побудови інформаційних систем на основі відкритих міжнародних стандартів та використання сертифікованих програмних і апаратних засобів; · інформаційну безпеку і багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу, включаючи гарантії достовірності переданої інформації у телекомунікаційних системах; · формування й використання інформаційних ресурсів на основі концепції відкритих систем, що забезпечують можливість спільного використання різних апаратних платформ, операційних систем і програмного забезпечення. Основні завдання другого етапу: · реалізовувати заходи індикативного плану розвитку Інтернет в Україні; · здійснювати реалізацію програм розвитку Інтернет в Україні, створених на основі моделі нових економічних підходів; · закріпити на законодавчому рівні правові умови функціонування Інтернет на період модернізації; · визначити співвідношення темпів розвитку інших ринків України залежно від розвитку ринку Інтернет; · визначити й розпочати реалізацію таких форм наукової й освітньої взаємодії, що відповідають інтересам України. Третій етап (один рік) – інтеграція у світове співтовариство. Зміст цього етапу полягає в розробці та реалізації політичних, економічних, фінансових та інших умов для включення функціонуючої національної інтегрованої інформаційної інфраструктури України у світовий інформаційний простір і глобальний ринок. Цей етап включає: · повне завершення формування національного ринку послуг Інтернет; · розвинену телекомунікаційну індустрію; · національну полілінгвістичну систему інформаційних ресурсів; · національну інфраструктуру створення системних і прикладних програм; · інфраструктуру ринку інформаційно-аналітичних та економічних послуг; · інфраструктуру соціальних і культурних послуг задоволення потреб населення. Основні завдання третього етапу: · визначити сектори світового ринку, що можуть бути доступні для України після завершення періоду модернізації; · визначити міжнародні економічні альянси, що відповідають інтересам України; · розвивати форми наукової й освітньої взаємодії, що відповідають інтересам України; · визначити форми, методи й засоби забезпечення міжнародного крос-культурного співробітництва, які не суперечать інтересам України; · визначити зовнішню й внутрішню політику подальшого розвитку Інтернет в Україні. Порядок виконання окремих завдань різних етапів може змінюватись залежно від конкретних обставин, їх пріоритетності, значущості та характеру.

7. Рекомендації щодо розробки нових економічних підходів розвитку Інтернет Відсутність економічних умов і стимулів, спрямованих на розвиток структури Інтернет, сприяє виникненню ряду негативних наслідків, оскільки рівень розвитку структури Інтернет прямо пропорційно залежить від купівельної спроможності населення й добробуту комерційних компаній як кінцевих споживачів послуг Інтернет. Рекомендується модель нових економічних підходів, яка зорієнтована на активне залучення всіх суб’єктів ринку до розвитку Інтернет. Суть нових економічних підходів полягає у створенні тимчасового економічного режиму державного протекторату, включаючи перехід до цільового розподілу пріоритетних державних програм і проектів між великими закордонними компаніями – лідерами світового ринку, та національними компаніями за визначеними критеріями. З цією метою необхідним повинно стати виконання наступних умов: · організація тимчасових специфічних, ділових відносин між вітчизняними й закордонними компаніями; · створення системи економічних пільг у галузі оподатковування, митних тарифів і спеціальних тарифів на електроенергію (уведення пільгової корпоративної податкової ставки для виробничих прибутків у розмірі 10%, застосовуваної до прибутків від продажу товарів послуг, виготовлених в Україні, і скасування мита на високотехнологічні товари, імпортовані з розвинених країн); · запровадження системи державного стимулювання програм та інвестицій, що мають за мету створення та розміщення на території України інформаційних ресурсів Інтернет; · створення правового поля ефективної діяльності в умовах конкуренції провайдерів телекомунікаційних послуг з метою виключення монополії та ексклюзивного ліцензування по територіях, зонах, видах діяльності; · створення спеціального режиму діяльності суб’єктів Інтернет-ринку, який передбачає встановлення податкових та митних пільг, а також надання державної підтримки, стимулювання діяльності технологічних парків, діяльність яких спрямована виключно на розробку та впровадження інформаційних технологій (програмування); · залучення вітчизняних компаній при організації тендерів на розробку державних проектів чи програм. · розробка системи технічних норм і стандартів, яких мають дотримуватись провайдери послуг Інтернет. З правової точки зору, модель нових економічних підходів повинно спиратися на відповідні законодавчі рішення в галузі високих інформаційних і комунікаційних технологій, інформаційних систем і мереж, розроблених до кінця першого етапу. Механізм нових економічних підходів полягає в наступному. Скласти й зробити офіційними два списки: · перший список – національних виробників; · другий – великих закордонних компаній. На основі незалежних експертних оцінок розподілити за цими списками державні проекти між великими національними компаніями і компаніями - “бренднеймами”, виробниками телекомунікаційного, апаратного і програмного забезпечення. Передача проекту компанії - бренднейму здійснюється тільки при виконанні нею обов'язкових умов: · по-перше, обов'язкова участь у цих проектах “національних виробників” із списку номер один, котрим закордонні фірми-виробники повинні передавати не менше третини від суми фінансування всього проекту; · по-друге, ще 20% фінансування повинно бути розподілене серед партнерської мережі “бренднейму”, як фірми-виробника (партнерська мережа повинна складатися з українських компаній малого і середнього бізнесу); · по-третє, прозорість програмних продуктів, сертифікація обладнання, що ввозиться на територію України. Компаніям - бренднеймам пропонуються такі пільги: · звільнення від податку з обороту; · звільнення від податку на завезені в країну товари виробничого призначення; · особливі умови організації дочірніх підприємств. Критерії добору національних виробників для включення їх у перший список, базуються на актуальній готовності претендента до модернізації виробництва, досвіді роботи із закордонними партнерами чи інвесторами. До першого списку включаються: · підприємства державного сектора чи частки підприємства, чиї інформаційні технології можуть бути переорієнтовані на стандарти ISO (чи де-факто) протягом 1-2 років; · підприємства державного сектора, реально готові до виконання модернізації свого виробництва за допомогою іноземного капіталу протягом періоду, що не перевищує два роки, і надали для цього бізнес-плани; · приватні підприємства, вже активно працюючі за участю іноземного капіталу, та чиї інформаційні технології можуть бути переорієнтовані на стандарти ISO, при наданні ними бізнес-плану й розрахунку тенденцій конкурентноздатності не менш ніж на два роки; · підприємства, що здійснюють випуск продукції подвійного використання (конверсійні підприємства) і підпадають у цьому напрямку під перший критерій; · підприємства, що пропонують самих себе, тобто власні виробничі потужності, інтелектуальний потенціал, ноу-хау й винаходи, на які потенційний іноземний інвестор у стані оформити патенти і надати допомогу в розгортанні виробництва; · підприємства, що використовують технології електронної екології, тобто переробки застарілих засобів обчислювальної техніки, периферії, магнітних носіїв, екранів, чіпів і напівпровідникових приладів, для одержання товарів народного споживання зі скла, пластмаси, металів та інших матеріалів, а також рідко-земельних і цінних металів; · для актуалізації першого списку і для постійного аналізу вітчизняного ринку необхідна спеціальна державна база даних, структуру якої складено на основі консультацій із закордонними компаніями, що здійснюють подібний моніторинг. З метою реалізації нових економічних підходів необхідно виконати наступні заходи: · створення правового поля ефективної діяльності в умовах конкуренції провайдерів телекомунікаційних послуг з метою виключення монополії та ексклюзивного ліцензування на територіях, у зонах та за видами діяльності; · створення системи технічних норм і стандартів, яких повинні дотримуватися усі провайдери послуг Інтернет; · впровадити систему державного стимулювання програм та інвестицій, які мають на меті створення і розміщення на території України інформаційних ресурсів Інтернет; · розробити державну програму телекомунікацій на базі оптичних каналів і космічних систем; · створити особливі економічні зони й умови розробки та виробництва технічних засобів телекомунікацій, комп’ютерної техніки та програмних засобів на території України із залученням технологій світового рівня.

Висновки Головним результатом розвитку Інтернет в Україні повинне стати приведення всіх елементів інформаційного середовища України в такий стан, коли інформаційні потреби всіх суб'єктів суспільних і економічних відносин задовольняються вчасно й інтерактивно, у необхідному обсязі при дотриманні умов безпеки, незалежно від відстані та використовуваних технічних засобів. Досягнення сформульованої мети передбачається здійснити на основі створення єдиного інформаційного простору шляхом об'єднання можливостей інформаційних ресурсів створюваних інформаційних систем, і розвиненої інформаційної інфраструктури. У результаті реалізації розробленої на основі Концепції Програми розвитку Інтернет в Україні будуть вирішені такі завдання: · забезпечення прав громадян України, а також суб'єктів ринку Інтернет на вільний доступ до Інтернет і вільне використання його ресурсів; · забезпечення населення й суб'єктів ринку Інтернет доступу до відкритих державних інформаційних ресурсів і послуг; · використання Інтернет для забезпечення суспільного контролю за діяльністю державних і муніципальних органів влади; · створення систем електронного опитування суспільної думки й голосування; · створення в Інтернет дистанційних системи охорони здоров'я, діагностики й консультування; · глобальний інформаційний доступ населення до інформаційних ресурсів Інтернет; · підвищення інтелектуального й інформаційного потенціалу населення України; · створення режиму спеціальних економічних умов для національних провайдерів послуг Інтернет і “контент-провайдерів” та надання їм державної підтримки; · розробка і законодавче закріплення цифрового підпису та національних гармонізованих форм електронного документообігу; · розробка методів організації електронної комерції в Україні; · розробка й впровадження технопарків, технополісів і бізнес-інкубаторів на основі венчурного капіталу; · створення в Україні дочірніх підприємств, компаній - лідерів ринку Інтернет; · введення пільгової корпоративної податкової ставки для виробничих прибутків, застосовуваної до прибутків від продажу товарів і послуг, виготовлених в Україні, та скасування мита на високотехнологічні товари, імпортовані з розвинених країн; · розробка методів, алгоритмів, архітектури, систем менеджменту, принципів і методик перекладу традиційних логістик у режим електронної комерції; · розробка загальнодоступних національних систем щодо надання: - комп’ютерних та мережевих послуг отримання, зберігання, передачі та обробки інформації;

- послуг з розробки програмного забезпечення та пов’язаних з ним проектних, технічних та консультаційних послуг;

- послуг із керування економічними об’єктами у середовищі Інтернет. Прогнозними результатами ефективного проведення процесу розвитку Інтернет, передбаченого Концепцією є:

· поліпшення умов економічного й інтелектуального життя населення України; · усунення тенденцій ізоляціонізму від інтелектуального рівня розвинених країн; · повноцінна індивідуальна й колективна самореалізація на міжнародному ринку товарів та праці;

· створення гармонічних умов для нагромадження і збереження культурної спадщини і цінностей неекономічного порядку; · створення умов розвитку ринкових відносин в Україні; · підвищення ефективності усіх видів виробництва за рахунок збільшення продуктивності праці, удосконалювання управління, підвищення якості і конкурентної здатності продукції й систем керування; · забезпечення стійкої системи комплексної інформаційної безпеки країни; · інтеграція у світові інформаційний простір та ринок; · розширення банківських послуг клієнтам з використанням мережі Інтернет; · розвиток електронного бізнесу в Україні з використанням мережі Інтернет.

Література

1. Омельчук В.Ю. Національна бібліографія України: тенденції розвитку, проблеми розробки // Бібл. вісн. — 1995. — N 5. — С. 1-13.

2. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: Закон України від 16 січня 2003 року N 433-IV // Відомості Верховної Ради 2003. — N 13. — C. 93

3.